Чоловік, який вирощував комети Book Pdf ePub

Чоловік, який вирощував комети

by
4.29147 votes • 25 reviews
Published 27 Dec 2016
Чоловік, який вирощував комети.pdf
Format Hardcover
Pages152
Edition6
Publisher Видавництво Старого Лева
ISBN -
ISBN139786176792796
Languageukr



Мало хто вміє зазирнути в душу дитини так глибоко, як це робить Анджела Нанетті: недарма італійська літературна критика охрестила її «поетесою дитячих душ». У цій книжці, головний герой якої, Арно, живе з мамою на ім’я Міріам і молодшим братом Бруно у хатині поблизу невеликого гірського села, дійсність дивовижно й дуже органічно переплелася з казкою. Це розповідь про велику втрату — і про віднайдення, а ще про те, як важливо попри все зберігати вірність своїм мріям, адже тоді вони неодмінно збуваються, хоч іноді це стається не зовсім так, як ми сподівалися.
Як і всі твори Анджели Нанетті, ця книжка — не тільки для дітей. Вона для всіх, хто вірить у мрії і часом підносить погляд до зоряного неба: ану ж там з’явиться комета, яка несе відповіді на запитання — у кожного свої.
2003-го року повість «Чоловік, який вирощував комети» здобула спеціальну відзнаку каталогу «Білі круки», який щороку укладають фахівці Міжнародної молодіжної бібліотеки у Мюнхені.
Книжку видано за підтримки Міністерства закордонних справ та міжнародного співробітництва Італії.

"Чоловік, який вирощував комети" Reviews

Irmak
- Sakarya, Turkey
4
Wed, 18 Nov 2015

Köyde herkes yaklaşan kuyrukluyıldızdan söz ediyordu. Ama kimse onu Arno kadar büyük bir sabırsızlıkla beklemiyordu. Onun tek bir dileği vardı; babasının geri dönmesi. Derken terk edilmiş kulübenin bacası yeniden tütmeye başladı. Küçük yüreklere umut salındı. Arno'nun içinde hayal gücünü harekete geçiren, yüzlerce soru uyandıran bir merak kıpırdanmaya başladı. Bu gizemli yabancı kimdi ?
Ne de güzeldi küçük Arno'nun öyküsü. Onun umudunu hiç yitirmeyişi bizlere ders olacak kadar güzeldi. Sevginin iyileştirici gücünü gösteren, insanların hoşgörüsüzlüğünün ne boyutlara ulaşabileceğini sergileyen bir öyküydü. Kesinlikle tavsiye ederim. Yazarın dili su gibi akıp gitti. Çok sevdim çok.
Mutluluğun ne kadarı uyum ve kabulleniştir, ne kadarı hayal ve arayış ?

Ümit
- İzmir, Turkey
5
Tue, 03 Jan 2017

"Sen beklemeye devam et. Hayallerimizden vazgeçecek olan bizler değiliz, bizi terk edecek olan onlardır."
Ray Bradbury'nin bilimkurgu olmayan öykü ve romanları kadar duru bir kitap. Hiçbir şey yapmadan ağlatabilen bir kitap. Duygu yoğunluğu cıvanın yoğunluğuyla yarışabilecek bir kitap.
Müthiş bir kitap.
Küçük Arno'nun bir anda büyüyüverişini, hayal dünyasının altüst oluşunu ama bununla baş edişini, İtalya kırsalındaki al yazmalı Myriam'ı, kuyrukluyıldızların iç ürperten heyecanını anlatan bir kitap...
"Sözcüklere sığmayan, ele avuca gelmeyen, tüy kadar hafif bir mutluluk nasıl anlatılabilir ki?"
Yazarın da dediği gibi, anlatılması zor bir kitap.

Elifnaz
- Izmir, 35, Turkey
3
Mon, 25 Jul 2016

Bütün türleri okumak güzel ama okudukça ilgini çeken konuların neler olduğunu daha iyi anlıyorum, gelecekte elbette farklı türlerle de karşılaşabilirim.
Kitap yine de güzel bir kitaptı ama On8 Yayınları'nın kitaplarının arasından en çok etkilendiğim değildi ki bu da tamamemn kişisel.

Münevver
- Istanbul, 34, Turkey
4
Sat, 25 Mar 2017

Bu kocaman yürekli insanları anlatan kitap ile tek bir sorunum var o da sürekli "Babam değilsin!" tarzındaki söylemlerin önümüze konmasıydı. Onun dışında çok güzeldi!

Iva
- Dnipro, 20, Ukraine
3
Thu, 31 Aug 2017

Доволі складно оцінити цю повість.
У поєднанні з ілюстраціями вона є дуже атмосферною, але при тому, як на мене, "дуже" то із деяким надміром та натужністю. Живі люди ніколи не стануть видавати таких сумно-романтичних реплік, як персонажі "Чоловіка...". Натужність такого суму відчувається якимось стильовим присмаком книги, який був природнім у "Мій дідусь був черешнею" (яку я тепер навіть хочу перечитати для свіжого сприйняття), але тут є штучним та тягне на мівінну приправу замість курятини.
Подібний стиль ще зрозумілий для "Міо, мій Міо" Ліндґрен, де персонажі знаходяться у чарівній країні, а кожне слово скоріше є простецькою метафорою. Але не у повісті, що переповідає нам стосунки матері з роботодавцем та її почуття під час вагітності, повісті, що має викликати тугу своєю життівістю.
Можливо, справа у тому, що я не "матір свого сина" (бо відсутність батька у повісті розкривається, ІМХО, скоріше з її точки зору та із її оцінкою), а може, і у моєму настрої.
Незабаром повернусь до "Мій дідусь..." та спробую порівняти.
А поки що почитаю Старка, в якого "штучність" вписана до стилю набагато органічніше.